Спорт новости в ОдессыРига 1934 року. На перший погляд, це був справді звичайний травневий день: нудний і банальний, як і більшість таких днів, про який ніколи не написало жодне ЗМІ. Тим більше – не згадало б про цей день через стільки років. Якби не одне “але”.
Але на вулицях неочікувано побільшало військових. Це дивно. Це ж не просто так. Це лякало. Колони солдат маршем ідуть по бруківці. Шоломи і карабіни на плечах насторожили цивільних. Біля урядових будівель, пошти і телеграфу вже виставлений караул.
Озброєна самооборона – айсзарги – патрулюють вулиці. В повітрі витає цей дух настороженої тривоги, коли нічого поки що не сталося, але неодмінно станеться, не може не статися. Мовчати про це, удаючи, що нічого не відбувається – нестерпно, говорити про це – тим більше: про що взагалі говорити? З ким? Хто відповість? Хто знає? А навіть як знає – хто відповідість?
Але була там як мінімум одна людина, яка точно знала, що відбувається. Огрядний чоловяга, мабуть, аж світився посмішками, одразу кількома, настільки руйнівною була його радість. І радіти є чому: його військовий переворот відбувся успішно.
Читайте також: “Золотий диктатор” Фердинанд Маркос
Під час захоплення влади не пролилося жодної краплі крові – ідеально чисто. Президента Альбертса Квіетіса поставили перед фактом, що керувати парадом, тобто країною, тепер одноосібно буде очільник його уряду і автор путчу – Карліс Улманіс.
Це був не прості для Латвії часи. За 16 років незалежності молода республіка слабо стояла на ногах через проблемну економіку і корумпованість політиків. Всі процеси залежали від трьох “В”: відкатів, відсталої промисловості й виборів. До 1934 року в країні змінилося 18 урядів.
Найбільше на ситуацію тиснули наслідки світової економічної кризи, але для пересічного латвійця все ближчими ставали реформи в основі яких має бути прихід “сильного правителя”. Моду авторитарних режимів і національних держав зарядила Італія Мусоліні.
Читайте також: Хо Ши Мін – “богоподібний старець-диктатор” з більшовицьким серцем
Перевороти відбулися в сусідній Литві та Естонії. Зміна влади і курс на авторитарне правління для Латвії стали питанням часу. Претендентів було кілька: промосковські ліві, пронімецькі праві і центристи, які бачили початок економічного розвитку в політичній стабільності.
Ульманіса підганяло і те, що останні вибори показали, як просів його рейтинг. Це ставило під загрозу подальшу роботу в уряді і пророкувало кінець політичної кар’єри.
Щоб дізнатись більше про правління Карліса Улманіса – дивіться новий випуск програми “Диктатори”.
источник: 24tv.ua
SEO продвижение в Одессе
