Український парламент майже на місяць вибили з гри, аби опозиція не заважала владі своєю критикою з головної трибуни держави. Тож Верховна Рада перетворилася на орган бездіяльності в найбільш запеклі дні виборчих перегонів.
У авторитарній Росії колишній спікер Державної думи Борис Гризлов якось вимовив фразу «Парламент – не місце для дискусій», тим самим показавши авторитарне нутро російської влади та повністю спотворивши суть представницької демократії.
Читайте також: Санкції проти Росії: друг Путіна продовжує скуповувати в Україні дефіцитну сировину
Про відсутність реакції парламенту на корупційні та політичні скандали
Якраз парламент, куди громадяни обирають своїх представників, і є найбільш високопосадовою трибуною для дискусій.
Весь березень парламент України не діяв, хочу всю країну трясли скандал за скандалом. Березень – це був критичний час кампанії. Саме в березні було викрито масштабну корупцію найближчого оточення президента в оборонній сфері.
Саме в березні були оприлюднені аудіозаписи з голосом правої руки гаранта Ігоря Кононенка, де він обговорює відкати в енергетиці. Саме в березні підступно, руками кишенькового Конституційного суду, було скасовано норму про незаконне збагачення.
Саме в березні Віктор Медведчук безкарно відвідав Москву разом з Юрієм Бойком, але не отримав жодної оцінки з боку СБУ. Зате саме в березні Медведчук отримав дозволи на те, щоб переоформити в Білорусі свої активи на дизельному ринку, отримані за сприяння чинної влади.
Медведчук та Бойко на зустрічі з Медведєвим у РФ
У цивілізованій державі парламент мав би збиратися на позачергові дебати після кожного такого скандалу, аби обговорювати ситуацію, що склалася. Але не в Україні.
Як вдалося паралізувати роботу Ради
Насправді, роботу Верховної Ради цілеспрямовано заспамили, щоб у найбільш критичні дні опозиційні політики, а тим більше кандидати в президенти, не могли доносити своє бачення з представницької трибуни.
Хитромудрий план був розроблений ще у 2018 році, коли парламент проголосував календар на весняну сесію Верховної ради, коли після 8 березня спеціально склеїли два пленарних тижні поспіль.
А далі було справою техніки внести у сесійний зал законопроект з максимально можливою кількістю поправок, які б заблокували розгляд будь-яких інших питань. Станом на початок виборчої кампанії в Раді на розгляді було два таких закони з рекордною кількістю поправок.
Перший – це Виборчий кодекс, який би знищував корупійну мажоритарку на виборах та запроваджував відкриті списки. На сьогодні цей закон, який схвалений у першому читанні та чекає на друге, має понад чотири тисячі поправок.
Читайте також: Медведчук готується до поразки Порошенка на виборах
Тому на порядок денний парламенту витягнули інший закон-рекордсмен за кількістю поправок – закон про мову. У результаті, всі найгарячіші дні виборчої кампанії Рада монотонно розглядала поправки, які було подано до закону між першим і другим читанням.
Як можна було бачити на власні очі всередині сесійної зали, керівник фракції блоку Порошенка Артур Герасимов умовляв регіоналів з Опозиційного блоку та партії «За життя» максимально затягувати час, наполягаючи на голосуванні кожної своєї поправки на підтвердження.
Голова парламентської фракції партії «Блок Петра Порошенка» Артур Герасимов
Це було просто гаяння часу, адже у залі весь цей час залишилося до півсотні нардепів, які провалювали одну поправку за одною. І все одно за останні два тижні депутати пройшли трохи більше, ніж половину всіх поправок.
Якщо точно, то за два тижні роботи над поправками в режимі «італійського страйку» – а це коли робітники формально виконують свою роботу, не замислюючись над результатом – парламент пройшов 1220 правок з 2084. І жодна з них не була проголосована результативно.
Поки Раду заблокували спамом поправок, в України закінчилися вже всі крайні терміни по ухваленню законів МВФ, а також антикорупційних, євроінтеграційних тощо. Досі не виписана і норма про покарання за незаконне збагачення, скасована одіозним рішенням Конституційного Суду.
Читайте також: Конфлікт між правоохоронними органами: чому Україна може залишитися без підтримки світу
Ця історія з появою закону про мову в розпал виборів, хоча ніщо не заважало проголосувати його раніше – це лише один, але типовий приклад, як саботуються реформи або зривається робота на догоду правлячій корумпованій верхівці.
Про відповідальність за корупцію в оборонній сфері
Інший кричущий приклад викрила моя колега Олена Сотник із «Самопомочі». Виявилося, що вже три роки на рівні керівництва Верховної Ради блокують підписання закону про покарання корупціонерів з «Укроборонпрому».
Якби він діяв, учасникам оборонного корупційного скандалу вже сьогодні загрожувало б до 10 років позбавлення волі.
Історія така: ще у 2016 році більшість депутатів схвалила законопроект №1793, де за оборонну корупцію передбачалася посилена відповідальність – аж до 10 років за ґратами. Але після голосування нічого не сталося. Закон про покарання корупційних мародерів на війні три роки так і лежить у шухляді спікера не підписаний.
Як виявилося, один з керівників оборонного комітету Ради Іван Вінник подав постанову про скасування результатів голосування. Поки ця постанова не проголосована, закон не може бути підписаний спікером.
Підприємець та політик Іван Вінник
Обґрунтував Вінник це тим, що в момент ухвалення в залі було не персональне голосування. Хоча самого Вінника в той день в Раді взагалі не було. Необхідність підписати закон, перед цим поставивши на голосування постанову Вінника, регулярно піднімається перед спікером парламенту, але нічого не відбувається.
Це нагадує просто саботаж запровадження прозорості в оборонці, враховуючи, що керівник Вінника, голова оборонного комітету Сергій Пашинський, регулярно спливає в корупційних скандалах, пов’язаних із закупівлею озброєнь.
Крім цього, син Пашинського працює в державній компанії «Спецтехноекспорт», верхівка якої нещодавно була затримана за корупційними обвинуваченнями.
Читайте також: Скандал в оборонці: як Україна наповнює бюджет Росії
Ця історія – відповідь на питання, хто не хоче чесних державних закупівель у оборонці. Самі політики, які набивають на цьому свої кишені. Українська політика потребує перезавантаження, і зробити це треба вже на виборах президента та парламенту у 2019 році.
источник: 24tv.ua