Пісок перетворювався на криваве місиво: хто такі гладіатори і чому деякі бої доводилось зупиняти

Гладіаторські бої зародилися у Давньому Римі ще в 4 столітті до нашої ери. Ці змагання стали одним із символів римської військової системи, а також відіграли важливу роль у політичному житті Стародавнього Риму.

Читайте також: Хто такі масони та чому їхня діяльність жорстоко заборонялася: цікаві факти

Гладіатором називали бійця, який бився з іншим гладіатором або з дикими тваринами для забави публіки на спеціальних аренах – амфітеатрах. Найвідомішою такою ареною є римський Колізей. Перші зафіксовані в джерелах бої відбулися в Колізеї у 264 році до нашої ери. Їх організували Марк і Децим Брути в пам’ять про свого покійного батька.

Колізей

Його вважають одним із найбільших амфітеатрів

Так міг виглядати Колізей раніше

Традиція гладіаторських боїв не має аналогів у світі. І походить від старовинного ритуалу жертвоприношення, під час якого дві жертви змагалися між собою на смерть. 

Читайте також: Золото 60 країн та королівські коштовності: що приховує найзахищеніше сховище у світі

Зазвичай, гладіаторами ставали військовополонені, раби або засуджені до смертної кари злочинці. Проте вільні римляни також могли брати участь у дійстві. І якщо перші йшли на такий відчайдушний крок лише задля звільнення і невеликого шансу на збереження життя, то останні – гналися за славою та гострими відчуттями.

Іноді у ролі гладіаторів виступали й правителі. Імператор Коммод впродовж свого правління провів понад 700 боїв.

Імператор Коммод відомий своїми розпусними розвагами // Голова статуї

імператора Коммода в образі Геркулеса, Палац Консерваторів, Музеї Капітолію, Рим.

Бійці, які ставали гладіаторами з примусу, могли з часом отримати свободу. Щоправда, після цього не мали права займати державні посади чи служити в армії. Участь у боях, зазвичай, брали лише чоловіки, проте згодом імператор Нерон дозволив і жіночі поєдинки.

Один з видів публічного покарання на аренах – цькування хижаками,

Тих, хто порушили закон, кидали на розтерзання до тварин

Часто жорстокі ігри набували нечуваного розмаху. Імператор Тит одного разу організував гладіаторські бої, які відбувалися безперервно впродовж 100 днів. А імператор Траян на честь підкорення Дакії профінансував 5 тисяч поєдинків.

Так міг виглядати імператор Тит

Загалом цей різновид змагань налічував понад 15 різних типів гладіаторів, кожен з яких мав особливе озброєння або захист. Найчастіше цим озброєнням були різноманітні мечі та списи. Окрім того, бійці не завжди змагалися на своїх двох. Гладіатори-еквіти билися верхи на конях. Інколи бої були настільки кривавими, що доводилося їх зупиняти. Проте це робилося не для того, щоб помилувати гладіаторів, а лише, щоб замінити на арені пісок, адже він перетворювався на криваве місиво.

Деякі з видів гладіаторів

Фрагмент мозаїки “Бій гладіаторів” // 320 рік нашої ери, галерея Боргезе, Рим, Італія

Сьогодні поширений факт, що публіка вирішувала долю слабшого бійця за допомогою жестів: якщо великий палець був піднятий вгору – означало помилування, а опущений вниз – смерть. І справді, глядачі були невід’ємною частиною дійства. Проте знаком пощади для гладіатора був підійнятий вгору стиснутий кулак. Часто думки глядачів не співпадали, що призводило до не менш кривавих боїв, але вже на трибунах арени.

Бійці гинули під час вистави рідше, ніж очікувалось. Причиною цьому було дороге навчання та підготовка кожного гладіатора. Тож найчастіше воїни помирали не від смертельної рани під час бою, а від зараження крові інфекцією. Якщо ж гладіатор і помирав під час бою, то тіло з арени відразу не забирали. Обов’язково перед цим тіла торкалися розпеченим залізним прутом, щоб упевнитися, що він і справді мертвий, а не прикидається. Тоді тіло відтягували спеціальними гаками.

Ілюстрація: бій гладіаторів

Гладіаторські бої поступово перетворилися на бізнес, навколо якого крутилися величезні гроші. Припинити цю традицію намагалися після поширення християнства ще в першому столітті нашої ери. Проти такої розваги виступали Цицерон, Марк Аврелій і Костянтин Великий. Проте кривавий спорт було заборонено лише через 100 років.

Читайте також: Захопливе відкриття ХХ століття: історія знайдення загадкової теракотової армії

Тепер гладіатори стали легендою, а також – символом могутності та відваги. Їхній образ увіковічений на полотнах художників, у книгах, музичних творах і кінофільмах. А слава, якої вони так прагнули, не припиняє ширитися і до сьогодні.

Кадр із серіалу “Спартак” – однієї з навідоміших екранізації про гладіаторів

Кадр із серіалу “Спартак” – однієї з навідоміших екранізації про гладіаторів