Наступники «проффесора» Януковича в рядах «націоналістів» і соціальні ліфти «Азова»

Спорт новости в Одессы

Шкода, але лише через п’ять років ведення бойових дій на Донбасі і виключно завдяки передвиборчим перегонам тема наживи українськими можновладцями на крові у війні вийшла на перший план у суспільстві.

Востаннє щось подібне траплялося півтора року тому, під час торгової блокади на сході країни. Сьогодні спусковим гачком для гострих суперечок і громадських хвилювань стала серія журналістських розслідувань Дениса Бігуса і його команди про колосальну корупцію у вітчизняній оборонці. Хоча будь-якому розсудливому й уважному українському громадянинові вже давно відомо, що до заробляння кривавих мільйонів і мільярдів вже давно і щільно причетний багато хто — починаючи від перших осіб держави і закінчуючи «дрібницею пузатою» в самому низу владної вертикалі.

Але найгірше те, що сьогодні, напередодні виборів, ця проблема, так і не встигнувши стати по-справжньому громадською, плавно перетворилася на інструмент боротьби за жадане корито для тих, хто і раніше отримував від війни дивіденди фінансові, а сьогодні цинічно і спритно конвертує їх у політичні.

У своєму оці колоди не бачать

На сьогодні найголосніше заявити про себе на ниві боротьби з кривавими торгашами зуміли представники політичної партії «Національний корпус» та її силового крила в особі громадської організації «Народні дружини».

Як перші, так і другі номінально є ідейними спадкоємцями і продовжувачами справи полку «Азов», а по суті — просто вміло використовують його колишню славу у своїх політичних інтересах. Адже з добровольців зразка бойових 2014‒2015 років у цьому підрозділі не залишилося майже нікого. Причому більшість з тих справжніх воїнів пішли з «Азова» з причин, безпосередньо пов’язаних з діяльністю керівної верхівки спочатку міліцейського спецбатальйону, а потім і полку Нацгвардії.

Наприклад, про характерну кадрову політику «Азова», коли на командні посади в підрозділі люди відбиралися з міркувань особистої відданості лідерам, а також на основі приналежності до вкрай правих радикальних течій або футбольних ультрас, не ставлячи на чільне місце принципи професіоналізму, я раніше неодноразово писав.

Ця обставина дала змогу сформувати командний склад у найкращих традиціях кругової поруки. Щоб не дозволяти зайвий раз виносити сміття з хати, якого за роки назбиралося чимало. Взяти хоча б махінації з виплатами зарплат службовцям «Азова» з боку керівників і кураторів полку в коридорах влади. Кілька колишніх бійців вже зуміли повернути собі через суд не один десяток тисяч кровно зароблених у війні гривень.

Водночас ці факти чомусь не змусили тих самих нацдружинників вийти на площі українських міст із протестами. Так само, як не привернули їхню увагу і спосіб життя «білого вождя» Білецького, або мільйони в деклараціях сірого кардинала «Азовського руху» Сергія Коротких. Але ж це лише видима верхівка айсберга.

Вельми добре у матеріальному плані почуваються сьогодні і глави регіональних відділень «Нацкорпусу» і «Нацдружин», так звана середня ланка руху, наближена до лідерів. Причому в їхніх біографіях за останні кілька років небувалих злетів соціальних ліфтів трапляються й зовсім чудові курйози й казуси. І я навіть не про Ігоря Михайленка (Черкас), який в найкоротші строки здолав кар’єрний шлях від петеушника-тракториста до наймолодшого командира полку «Азов», наступника Білецького.

Про літературний геній і наступність поколінь

Ви чули що-небудь про видатного українського сценариста і літератора Владислава Соболевського? Я — ні. А може, ви бачили щось із фільмів або читали якісь книжки цього юного таланту, справжньої надії вітчизняних кіно і літератури? Навряд чи. Адже слідів його творчості годі й шукати навіть за допомогою Гуглу, який, як відомо, все знає і пам’ятає.

Тим часом Соболевський є чи не найбільш високооплачуваним автором сучасної України, що посідає друге місце за гонорарами після відомого класика української літератури, за сумісництвом попереднього президента країни Віктора Януковича!

Пам’ятаєте, як у 2011 році Янукович у декларації про доходи вказав, що якась донецька друкарня виплатила йому авторську винагороду в сумі 16,4 млн грн за передані цьому видавництву майнові права на свої книжки? Який скандал тоді вибухнув з цього приводу!

Так ось, екс-начальник штабу «Азова», один з діючих нині лідерів партії «Національний корпус» Владислав Соболевський (позивний Борисфен), згідно з його електронними деклараціями про доходи, за написання трьох сценаріїв до невідомих фільмів, а також безіменної збірки дитячих казок отримав ні багато ні мало 6 млн грн. Куди до нього якимось Люко Дашвар, Василю Шкляру або Ліні Костенко!

Нагадаю, що авторка «Записок українського самашедшего», за підрахунками письменника Андрія Куркова, у 2011 році отримала за свій роман гонорар у розмірі до 40 тис. грн. Нехай сьогодні ця сума була б навіть удвічі чи втричі вища.

Цікаво, що в декларації нікому не відомого українського «андерсена» Соболевського за 2016 рік вказано по мільйону за кожен зі сценаріїв — до повнометражного фільму «Зал боксу» і повнометражного фільму про українсько-російську війну. Причому, як з’ясовується, «боксерський» сценарій було продано ним ще 2013 року. В ту пору авторові ледь виповнилося 25 років. Ну просто сучасний вундеркінд, що повністю підтвердиться пізніше: у 2017-му Соболевський заробить уже по 2 млн грн за дитячі казки і сценарій до фільму «про життя подружньої пари»!

Відразу обмовлюся, що я із задоволенням подивлюся фільми авторства Соболевського і куплю дітям його геніальні казки, якщо він люб’язно надасть мені таку можливість. А то злі язики безбожно брешуть, що згадка азовцем своїх творчих досягнень у звітних документах — не більш як банальне прагнення відмити гроші, зароблені злочинним шляхом.

Нагадаю, що друг і протеже екс-комбата «Азова» Ігоря Михайленка Владислав Соболевський очолював штаб полку в той самий час, коли азовці з охорони Черкаса провели серію пограбувань приватних і державних банків у Запорізькій області. Як я раніше писав, за даними правоохоронців, злочинні доходи від цієї діяльності йшли в тому числі на поповнення чорної каси Білецького та його товаришів.

А скринька просто відкривалася?..

Слід зазначити, що до обов’язків начальника штабу Соболевського входило в тому числі матеріальне забезпечення підрозділу, а також зберігання та видача зброї особовому складу.

Так чи інакше, але віднедавна КСУ скасував кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Тому Соболевський вже навряд чи становить інтерес для контролюючих органів, як, втім, не становив його і раніше.

Що ж до пересічних українців, то це їхня особиста справа, вірити чи ні казкарям з «Нацкопусу» і «Нацдружин» далі. Корумповані чиновники з найближчого оточення президента і «Укроборонпрому», безумовно, заслуговують на найсуворіші засудження і покарання, але в нашій країні, на жаль, благими народними намірами часто керують і щосили користуються ті ж самі корупціонери, тільки з іншої колоди.